ігор яськевич

Кожен з нас при народженні разом з подарованим життям отримує свою життєву місію, про зміст якої не може знати. Завданням є розгадати суть і виконати цю місію. Це, свого роду, життєвий квест. Все своє життя ми присвячуємо йому.

у пошуках сенсів

Я шукав відповіді у світі цифр і математики, згодом — у сферах промислової архітектури та будівництва, потім — у темних глибинах морів та в засніжених вершинах Гімалайських гір. І лише тепер я зрозумів, що завданням кожного з нас, після довгого шляху пошуків, після низки конфліктів і суперечок з самим собою і долею, є віднайти внутрішню гармонію і злагоду між собою та Всесвітом.

На початку життя ми ніби створюємо кілька власних Паралельних Світів, прямуємо ними одночасно, щоб в результаті обрати саме свій — неповторний та унікальний. Я знайшов свій Паралельний Всесвіт і готовий поділитися історією пошуку з Вами.

Кожна з моїх робіт

— частина цієї історії, ніби маленький фундаментний блок для побудови величної споруди під назвою ЛЮДИНА ПЛАНЕТИ ЗЕМЛЯ!!!

Бажання творити закладене у кожному з нас

від народження, проте лише одиниці стають професійними художниками. Разом з тим, вроджена схильність до творчості може проявлятися зовсім несподівано, у зрілому віці. Виставка «Паралельний всесвіт» — яскравий тому приклад.

Еверест

Неповних три роки минуло після відвідин Вершини Світу, як невідомо звідки прийшло бажання і натхнення зафіксувати спогад про Вершину у химерному стилі STEAMPUNK.
Невід’ємним і ключовим Героєм мініатюри є постійний супутник по життю і талісман сходження Білка Скрет з «Льодовикового Періоду». Вона вже пройшла тріщини смертоносного льодовика Кхумбу (висота 6000 м) з драбинами та перилами (ліва грань мініатюри). Пройшла так званий Балкон (висота 8400 м), де залишено десятки використаних кисневих балонів (права грань мініатюри). Тут, на Балконі, і сталась реальна історія про вимушене припинення сходження і повернення в штурмовий табір (висота 7900 м) для заміни пустих, з невідомих причин, балонів на повні. Проте, це не зламало Скрета.

Повторний штурм і Білка вже за крок до Вершини (висота 8848 м). Кігті міцно чіпляються за скелю, льодоруб надійно встромлений у Гору, ліхтар освітлює Камінь, що на Вершині (реальний Камінь з Гори), а Місяць проливає світло на її шлях!
Треба йти, бо мовчазні свідки, альпіністи, що залишились на Горі назавжди, підказують, що не можна здаватися, іншого шансу не буде і на Вершині Світу Героя очікує ейфорія і Життєвий Приз*, як винагорода за всі старання!!!

У КОЖНОГО СВІЙ ЕВЕРЕСТ!!!

Орест Голубець

професор, доктор мистецтвознавства, академік НАМ України

Ігор Яськевич почав творити після реалізації своїх екстремальних захоплень, коли побував на вершині Евересту (8848 метрів) та занурився на 60 метрів у морські глибини (Блю Хол). Саме тоді перед ним відрився світ у цілком нових вимірах і сенсах, появилося бажання поділитися своїми враженнями з іншими.
Людина може багато що змінювати в житті, обирати власний шлях, розвиватися і вдосконалюватися, намагатися впливати на собі подібних та навколишні події. Єдине, що не дано їй змінити — плин часу. Він рухається поза нашою волею, постійний і нестримний. Чи, можливо, взагалі не рухається і цей рух ми придумали собі самі, що б не так страшно було перебувати у безмежному всесвіті. Час неможливо зупинити, прискорити чи сповільнити. Можна лише спробувати зрозуміти його і жити з ним у злагоді.

Тема протікання часу, його філософського осмислення проходить «червоною ниткою» крізь творчість І. Яськевича. Саме вона стала початковим стимулом, першочерговим поштовхом креативного процесу. Не даремно в багатьох працях автора зустрічаємо циферблати старих годинників, домінування округлих форм та чітко вивірених ритмічних укладів. З улюбленою автором тематикою пов’язані самі назви творів. В окремих з них такий зв’язок цілком очевидний («Час пливе», «Живи сьогодні», «Портал», «Мисливець за часом»), в інших — цілком асоціативний, скерований в історичне минуле («Мислитель», «Фараони», «Вибір Сізіфа», «Апокаліпсис», «Всевидяче око»).

До певного способу осмислення всесвіту-часу причетна й сама форма творів І. Яськевича. Усі його композиції розгортаються на важких, чорних гранітних підставках, немовби уявно «вирізаних» з безмежної чорноти всесвіту. Композиції накриті скляними кубами (рідше паралепіпедами), які немовби зорово фіксують частини задіяного автором простору, а також — момент завершення ним конкретного творчого етапу. Такий спосіб їх експонування об’ємно-просторових об’єктів навіває певні асоціації з реліквіям минулого, дорогоцінними музейними експонатами.